23 серпня українці відзначатимуть День Державного Прапора.
З лютого 2022 року наш синьо-жовтий стяг перетворився на загальносвітовий символ боротьби за свободу та право на життя. Під ним Україна боронить свої землі, а світ підтримує нас у нашій незламності.
Шлях нашого прапору — це історія народу.
23 серпня 1991 року група депутатів внесла синьо-жовтий стяг до сесійної зали Верховної Ради. Тоді В’ячеслав Чорновіл промовив слова, що стали пророцтвом: цей прапор піднімуть над куполом парламенту, і відтоді він поведе за собою країну.
Вже за кілька тижнів під ним зустрічали іноземних гостей, складали військову присягу та піднімали його в ООН поруч із прапорами світу.
Цікаві факти про Прапор:
У радянські часи зберігання синьо-жовтого прапора вважалося злочином і могло коштувати до 2 років ув’язнення.
У 2007 році найбільший тоді прапор (30×45 м, площа 1350 м²) створили в Донецьку.
Пізніше рекорд побив стяг у Бахмуті — 2400 м².
У Тернополі у 2010-му розгорнули найдовший прапор — 9,5 км.
У 2016 році українські альпіністи встановили прапор на вершині найвищого вулкана світу — Охос-дель-Саладо (6872 м).
Того ж року Ірина Галай стала першою українкою, яка зійшла на Еверест, узявши з собою синьо-жовтий стяг.
Серед слов’янських країн лише два прапори не мають червоного кольору — український та боснійський.
Українські “кіборги” під час оборони Донецького аеропорту, попри постійні обстріли, знову й знову вивішували прапор над диспетчерською вежею, поки її остаточно не підірвали.
У липні 2014 року прапор підняли над звільненим Слов’янськом — це стало символом повернення Донбасу додому.
У жовтні 2022 року він замайорів над Лиманом, і ця світлина облетіла всю планету як знак незламності України.
Синьо-жовті кольори сьогодні впізнає кожен. У 2022 році вони засяяли на головних символах світу — від Ейфелевої вежі до Сіднейської опери. У Нью-Йорку в 2023 році розгорнули найбільший український прапор у США — завдовжки понад 60 метрів.
А для українських воїнів особливим оберегом стали прапори з підписами рідних, побратимів та земляків. Вони супроводжують їх у боях і повертаються додому як безцінні реліквії.
