Як повідомити про домашнє насильство
На початку року президент України підписав закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». На сайті Верховної Ради України він значиться як чинний. Закон деталізує види насильства на фізичне, сексуальне, психологічне та економічне.
Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?
Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять колишнього чоловіка/дружину, громадянські шлюби (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі.
Що розуміти під економічним та психологічним насильством?
Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.
Для переважної більшості людей домашнє насильство – це традиційно вкорінена норма, установлена поколіннями. Постраждалі від домашнього насильства (переважно жінки) не можуть належним чином виконувати свої батьківські обов’язки, внаслідок чого зростає рівень соціального сирітства.
Насильство щодо жінок і дівчат негативно впливає на їх репродуктивне здоров’я, внаслідок чого знижується рівень народжуваності та збільшується кількість новонароджених дітей з вадами здоров’я.
COVID-19 безжально змінив життя людей, з’явилися додаткові фактори, які провокують прояви домашнього насильства.
Діти, які зростають у сім’ях, де відбувається насильство, в майбутньому можуть переносити цей негативний досвід у власне життя. Багатьом людям здається, що насильство найчастіше відбувається у сім’ях, де зловживають алкоголем чи вживають наркотики, що жертвами насильства стають неосвічені особи. Однак, це не так! Домашнє насильство має місце в сім’ї незалежно від соціального статусу, релігійних переконань чи етнічного походження.
Мінсоцполітики інформує: якщо ви потребуєте консультації, ще не готові звернутися до поліції з даного питання, то можете зателефонувати на номери «гарячих ліній», де вам нададуть консультації та роз’яснення. А саме: 15-47;
0-800-500-335;
116-123;
0-800-500-225;
116-111; 15-45;
0-800-213-103;
102.
