39 років тому, 26 квітня 1986 року, на території України сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства — аварія на Чорнобильській АЕС. Це аварія 7-го найвищого рівня небезпеки за міжнародною шкалою ядерних подій (INES).
Вибух стався в результаті небезпечної комбінації конструктивних вад реактора РБМК та помилок персоналу під час експерименту. Під час випробування систем безпеки відбулося неконтрольоване зростання потужності: через прорахунки в дизайні реактора спроба аварійної зупинки спричинила різкий стрибок реактивності, що призвело до перегріву палива, парового вибуху та руйнування реактора.
Пожежу намагалися загасити 10 діб і протягом цих днів щогодини в повітря викидалася приблизно така ж кількість радіонуклідів – атомів з нестабільним ядром, що здатні до радіоактивного розпаду, – яку ядерна бомба, скинута американцями на Хіросіму, викинула за один раз.
Швеція — перша західна держава, яка дізналася про катастрофу. Радянський Союз спочатку намагався приховати аварію. Лише 28 квітня 1986 року, через дві доби, світ дізнався про Чорнобиль, коли на шведській АЕС Форсмарк спрацювали радіаційні датчики, що зафіксували радіоактивний пил з СРСР. Після цього Москва була змушена визнати катастрофу. До того часу мешканці прилеглих районів не отримували офіційних попереджень, а у Києві навіть провели першотравневу демонстрацію, наражаючи людей на невидиму небезпеку.
За найконсервативнішими оцінками міжнародного агентства з атомної енергії, відразу після інциденту загинула 31 людина, близько 1000 рятувальників отримали найвищі дози радіації, а кількість загиблих внаслідок опромінення, протягом 70 років опісля, оцінюється від 9 000 до 33 000, виходячи з поточних ризиків дози радіації. Понад 5 млн людей отримали низькі дози радіації для всього тіла. До 2002 року було діагностовано понад 4000 випадків раку щитовидної залози серед людей, які на той час були дітьми.
2293 українських міст, селищ і сіл, населення яких складало понад 2,6 мільйона людей, виявилися забрудненими радіоактивними нуклідами.
Дія радіоактивного забруднення поширилися на територію близько 200 тис.кв. кілометрів, з яких 52 тис. кв. км – сільськогосподарські землі.
Повністю дезактивувати Чорнобильську зону після катастрофи 1986 року неможливо: серед викидів, спричинених аварією, є елемент плутоній-239, період напіврозпаду якого становить 24 110 років. Крім цього, продукт напіврозпаду плутонію — америцій-241 — сам проходить період напіврозпаду протягом 432 років.
Щоб запобігти поширенню радіоактивного пилу або принаймні локалізувати його, над Чорнобильскою станцією за 206 днів звели “саркофаг” — споруду з бетону і металу, відому як об'єкт Укриття. Він був розрахований на 20-30 років експлуатації і 13 лютого 2013 року стався обвал плит над машинним залом енергоблоку площею кілька сотень квадратних метрів. Почалось будівництво нової захисної споруди.
Новий конфайнмент ЧАЕС розрахований на 100 років експлуатації. Його Чорнобильска АЕС отримала в листопаді 2016 року. Висота цієї споруди 109 метрів, як 35-поверховий будинок, а довжина понад 160 метрів. Цей саркофаг повністю сховав під собою попереднє захисне накриття.
14 лютого 2025 року відбулась історична спадкоємність безвідповідальності, яка тягнеться від СРСР до сучасної росії. Ударний дрон із фугасною бойовою частиною влучив у саркофаг над 4-м енергоблоком ЧАЕС. Удар спричинив пожежу та пошкодив покрівлю укриття, пробивши отвір діаметром близько 6 метрів. Рівень радіації залишився в межах норми, однак експерти МАГАТЕ підтвердили суттєві пошкодження конструкції. Україна розпочала роботи з відновлення, залучивши міжнародних партнерів.
Чорнобильська станція спричинила найгіршу техногенну катастрофу в історії. Сьогодні ж правонаступниця росія цілеспрямовано атакує цей самий обʼєкт, завдаючи нової загрози Україні та всьому світу. Удар російського дрона по саркофагу ЧАЕС - це символ зневаги до безпеки, до життя, до довкілля, яка була притаманна і радянській владі у 1986-му, і нинішньому кремлівському режиму.
