Сьогодні ми були разом… хоч і на відстані
.Три роки тому все змінилося, але ми залишилися тими, ким були!
Хоч ми і розкидані по різних містах і країнах, сьогодні наші серця знову побачилися на онлайн-зустрічі «Вечір спогадів та єднання», яку провели з мешканцями громади до третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії.
Ми згадували, хто де зустрів цей день три роки тому. Де були, що відчували, які слова казали своїм рідним…
Згадували той мирний ранок, який став останнім перед роками випробувань. Згадували наших людей, хто залишився на окупованих територіях — тих, хто продовжує боротися не тільки на передовій, а й у серцях, утримуючи надію та любов до рідного дому
Ми вшанували хвилиною мовчання тих, хто віддав своє життя за нашу свободу та за мирне майбутнє України. Їхня відвага й жертовність стали основою нашої боротьби, і ми пам’ятаємо кожного, хто не повернувся.
А також ми згадали тих, хто зараз продовжує захищати нашу країну — наших захисників, які щодня, попри все, стоять на передовій. Ми вдячні вам за вашу мужність і силу духу, які дарують нам надію на перемогу.
А ще ми поділилися, з чим для кожного асоціюється мир…
Для когось це бабусині обійми — теплі й безпечні, як рідне небо
Для когось — радіо в центрі Шульгинки
Для когось — голоси рідних за столом
Ми всі хочемо повернутися додому. І кожен з нас, попри всі труднощі, зберігає в серці віру, що цей день обов’язково настане. Ми чекаємо, ми тримаємося разом, і ми повернемося
