Що таке пестициди?
Необхідність швидкого нарощування темпів та обсягів сільського господарства для розв’язання питань продовольчої безпеки багатомільйонного Радянського Союзу спонукали до пошуку «чарівних» речовин, які б дозволяли виконувати плани з постачання сільськогосподарської продукції. Крім того, мала кількість населення, задіяна у процесі сільгоспвиробництва та слабка механізація процесу в повоєнні роки з одночасно великими площами освоєних земель та завищеними планами виробництва, також змушували аграріїв та селян шукати нові форми боротьби із шкідниками, бур’янами тощо.
У середині ХХ століття такою панацеєю стали вважати нові синтетичні речовини – пестициди та агрохімікати. З року в рік обсяги їх приватного та виробничого використання нарощувалися шаленими темпами. Хімічна промисловість отримувала все нові і нові замовлення, хіміки-науковці створювали нові речовини, аграрії та селяни якнайшвидше впроваджували нові пестициди та агрохімікати у виробництво. При цьому питання повноцінного дослідження їх безпечності для людини та довкілля залишали на потім.
ПЕСТИЦИДИ ТА АГРОХІМІКАТИ
Пестициди – отруйні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб. За своїм походженням пестициди можна поділити на три групи:
- перша група – препарати рослинного, грибкового та бактеріального походження;
- друга група – неорганічні препарати міді, заліза та інші;
- третя група – препарати промислового органічного синтезу (органічні сполуки хлору, фосфору, ртуті та інших металів).
В Україні використовували та використовують пестициди всіх трьох груп. Пестициди першої групи – не чужорідні для довкілля, і техногенне навантаження від них мінімальне. А пестициди другої та третьої груп – це надзвичайно небезпечні ядохімікати, які повинні використовуватися лише у виключних випадках. Тому до них застосовують ще одну назву – отрутохімікати.
Залежно від типу шкідника, на якого спрямовується дія препарату, пестициди поділяються на:
акарициди – хімічні або біологічні речовини для боротьби з кліщами. Використовуються для захисту від шкідників ягідних і плодових культур;
гербіциди – хімічні засоби захисту, призначені для знищення бур’янів. Поділяються на гербіциди суцільної дії – препарати, що згубно впливають на будь-яку рослинність, та гербіциди вибіркової дії (селективні) – препарати, вибірково ушкоджують рослини
інсектициди – хімічні або біологічні речовини, які використовуються для знищення шкідливих комах, їх личинок і яєць;
протруйники – засоби, що відлякують або знищують шкідників і збудники хвороб. Використовуються для обробляння посівного і посадкового матеріалу, а також саджанців рослин;
родентициди – препарати, призначені для боротьби з пацюками та іншими гризунами;
фунгіциди – препарати, призначені для боротьби із захворюваннями рослин. Це речовини токсичні для грибів, а також інфекційних хвороб. Можуть використовуватися для лікування захворювань, профілактичної обробки, підвищення імунітету рослин
Агрохімікати – органічні, мінеральні та бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.
Крім пестицидів та агрохімікатів у сільськогосподарському виробництві активно використовують добрива. Це органічні та неорганічні сполуки природного або промислового походження, що дають змогу поліпшувати живлення рослин і підвищувати родючість ґрунту.
РИЗИКИ ТА ЗАГРОЗИ
Серед великої кількості хімічних речовин, які використовуються як засоби захисту рослин, найбільш небезпечними є пестициди. Саме ці хімічні речовини та їх похідні становлять левову частину так званих стійких органічних забруднювачів (СОЗ), регулювання використання яких в усьому світі підпадає під дію Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, відкритої до підписання у 2001 році. Україна приєдналась до цього міжнародного договору шляхом ратифікації у 2007 році.
Пестициди впливають на навколишнє середовище і екосистеми, призводячи до скорочення біорізноманіття, особливо внаслідок знищення бур’янів і комах, які є важливими елементами харчового ланцюгу. Крім того, пестициди мають негативний вплив на здоров’я людини, як в результаті прямої дії так і опосередковано внаслідок накопичення залишкових кількостей у сільгосппродуктах і питній воді.
Пестициди є не тільки дуже токсичними речовинами, але і досить стійкими. Стійкість пестицидів порівнюють із радіоактивними ізотопами і оцінюють також за періодом напіврозпаду – час, за який концентрація пестицидів зменшується в 2 рази. Найстійкішими є хлорорганічні пестициди.
Після обробляння культурних рослин пестициди зберігаються на їх поверхні та у ґрунті.
Період напіврозпаду в деяких пестицидів, що містять миш’як, свинець або ртуть, може затягтися до 20 років, тому що вони є дуже стійкими і майже не руйнуються під дією сонця або мікроорганізмів
Перелік заборонених до використання пестицидів: нитрофен, демитан, фосбецид, базудин, фундазол, БИ-58, граунд, примор, ровраль, пегас, байлетон, сапроль, топсин М, текто, зенкор, маврик, акробат МЦ, дитан М45, вертимек, нуелл Д, импакт, сандофан М, татту, фюзилад-супер, агритокс, эупарен М, золон, рубиган, тилт, диазинон.
Щоб звести до мінімуму негативний вплив отрутохімікатів на все живе, їх необхідно використовувати в мінімальних кількостях, зберігати в безпечному місці й суворо дотримуватися інструкції, а під час роботи з ними необхідно завжди одягати захисний костюм. По можливості ліпше використовувати низькотоксичні пестициди.
Водночас багато екологів у світі призивають людей відмовитися від використання пестицидів на своїх приватних земельних ділянках. Замість цього пропонується застосовувати біологічні, механічні, санітарно-технічні та фізичні методи захисту рослин, а також використовувати органічні добрива.
