Правові відносини щодо використання пестицидів і агрохімікатів
Правові відносини щодо використання пестицидів і агрохімікатів, в тому числі відповідальність за їх неправомірне застосування, регулюються: Цивільним кодексом України, Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України «Про пестициди і агрохіміками», «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення», «Про захист рослин», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища, Порядком одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов’язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 18.09.1995 № 746); Порядком державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів (затвердженому постановою КМУ від 02.11.1995 №881), Порядком надання дозволу на ввезення незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів, що використовуються для проведення державних випробувань та наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого (посадкового) матеріалу (затвердженим постановою КМУ від 04.03.1996 №288); Порядком проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, ведення переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (затвердженим постановою КМУ від 04.03.1996 №295), Порядком вилучення, утилізації, знищення та знешкодження непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів та тари від них, (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 № 354); Державними санітарними правилами ДСП 8.8.1.2.001-98 (затвердженими наказом МОЗ №1 від 03.08.1998) та низкою інших нормативно-правових актів.
Пестициди – токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.
Агрохімікати – органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.
Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, є обов’язком держави.
Положеннями статті 3 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 одними з основних принципів державної політики у сфері діяльності, пов’язаної з пестицидами і агрохімікатами, визначено пріоритетність збереження здоров’я людини і охорони навколишнього природного середовища по відношенню до економічного ефекту від їх застосування, а також їх безпечність для здоров’я людини та навколишнього природного середовища під час їх виробництва, транспортування, зберігання, випробування і застосування за умови дотримання вимог, встановлених санітарними нормами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 20 закону України «Про пестициди і агрохімікати» визначено, що порушення законодавства про пестициди і агрохімікати тягне за собою цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідальність несуть особи, винні у:
- приховуванні або перекрученні інформації, що могло спричинити або спричинило загрозу життю та здоров’ю людини, а так само майну і навколишньому природному середовищу;
- недотриманні вимог, санітарних норм і правил та інших нормативно-правових актів під час виробництва, транспортування, зберігання пестицидів, агрохімікатів і технічних засобів їх застосування (крім технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів, на які поширюються вимоги та процедури технічного регламенту щодо безпеки машин);
- забрудненні пестицидами і агрохімікатами понад допустимі рівні сільськогосподарської сировини, кормів, харчових продуктів, ґрунту, води, повітря;
- порушенні регламентів та санітарних норм і правил транспортування, зберігання, торгівлі та застосування пестицидів і агрохімікатів;
- застосуванні пестицидів, агрохімікатів, технічних засобів, які не пройшли державних випробувань, реєстрації, перереєстрації;
- порушенні правил утилізації, знищення сільськогосподарської сировини і продовольчих продуктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо вмісту пестицидів і агрохімікатів;
- невиконанні законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний нагляд і контроль;
- використанні завідомо фальсифікованих пестицидів і агрохімікатів.
Цивільна відповідальність полягає у відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень законодавства про пестициди та агрохімікати, відповідно до Цивільного кодексу України. У даному випадку мова може йти про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, що передбачено статтею 1187 Цивільного кодексу України, адже джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана в тому числі і з використанням, зберіганням хімічних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Адміністративна відповідальність настає, якщо діяння містить ознаки адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 83 КУпАП порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів тягне за собою накладення штрафу на громадян від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від 7 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Справи про вказані адміністративні правопорушення розглядають органи державної санітарно-епідеміологічної служби, коли є порушеннями санітарних норм, а якщо немає порушення санітарних норм, то Державна екологічна інспекція України та підпорядковані їй державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища різних рівнів.
Кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо діяння містить ознаки кримінального правопорушення. До прикладу, статтею 239 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за забруднення або псування земель.
Так, забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, – караються штрафом від однієї до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. А ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, – караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Протиправні діяння, пов’язані з використанням пестицидів і агрохімікатів, можуть підпадати і під інші склади адміністративних та кримінальних правопорушень.
